Догляд за літньою людиною вдома чи в пансіонаті
Яке навантаження домашній догляд за літньою людиною дає сім’ї і які ситуації вдома небезпечні, а також що дає пансіонат і як підготувати маму або батька до переїзду
Догляд за літньою людиною вдома починається з дрібниць. Спочатку рідні привозять продукти й нагадують про ліки, потім допомагають із готуванням, потім залишаються на ніч, тому що вночі мама або батько встає й плутається в кімнатах. Кожна нова турбота здається невеликою, але за кілька місяців догляд забирає весь час сім’ї, і на роботу, дітей і сон сил залишається мало.
Втома рідних не означає, що рідні люблять менше або стараються погано. Втома означає, що навантаження зросло більше, ніж одна сім’я витримує, і турботу час перебудувати так, щоб турбота трималася не на одній людині.
Чому домашній догляд за літньою людиною виснажує сім’ю
Життя сім’ї під час домашнього догляду
Домашні справи закінчуються, обід приготовлений, посуд вимитий. Догляд не закінчується ніколи. Сьогодні мамі потрібна допомога з одягом, завтра батькові важче вставати з ліжка, за тиждень з’являються нові ліки та нові правила, і рідні вчаться на ходу речам, про які раніше не думали. Запас сил у сім’ї не нескінченний, і тане запас непомітно. Вихідних у людини, яка доглядає, немає.
Домашній догляд спочатку змінює в рідних чотири речі, і кожна зміна росте потроху.
- Сон стає чутливим, рідні прокидаються від кожного шереху, прислухаються до телефону й уранці встають втомленими.
- Робота страждає від запізнень і дзвінків, доводиться відпрошуватися серед дня й скасовувати плани, а начальство не завжди входить у становище.
- Розмови з братами й сестрами зводяться до того, хто коли вільний і хто що купив, і образи накопичуються, якщо одному здається, що другий допомагає менше.
- Власне здоров’я рідні відкладають, до свого лікаря не записуються, відпочинок переносять, і за рік догляду хворіє вже не одна людина в сім’ї, а двоє.
Зміни накопичуються поступово, і сім’я помічає зміни пізно, втома вже стала звичною. Головний біль увечері, безсоння, запальність через дрібниці й бажання нікого не бачити в людини, яка доглядає, означають, що сил залишилося мало і відпочинок потрібен не менше, ніж мамі або батькові.
Втома і почуття провини в рідних літньої людини
Перші місяці рідні тримаються на почутті обов’язку. Потім до почуття обов’язку додається тривога, яка не вимикається й уночі. Рідні перевіряють, чи зачинені двері, прокручують у голові, що могло трапитися за день, і здригаються від дзвінків із незнайомого номера.
Втома викликає роздратування, а роздратування викликає почуття провини. Рідні сердяться на ситуацію і відразу картають себе за злість, хочуть один вільний день і вважають бажання відпочити егоїзмом. Напруга росте, а виходу в напруги немає.
Роздратування буває в кожного, хто довго доглядає наодинці, і роздратування говорить про втому, а не про погане ставлення до мами або батька. Визнати втому вголос і розділити турботу з іншими людьми потрібно і рідним, і літній людині, якій спокійніше поруч із відпочилими дітьми, ніж поруч із виснаженими.
Як розділити догляд за літньою людиною в сім’ї
Поки мама або батько живе вдома, навантаження ділять на всю сім’ю, а не залишають на одній людині. Брати й сестри домовляються про дні, хто приїжджає в понеділок і середу, хто у вихідні, хто відповідає за ліки та походи до лікаря, а хто за продукти й рахунки. Основному помічнику залишають хоча б один вільний день на тиждень, без дзвінків і доручень, і вільний день береже сили на місяці вперед.
Рідні, які живуть далеко, беруть на себе частину справ по телефону, записують маму або батька до лікаря, замовляють ліки й продукти з доставкою і дзвонять щовечора. Розділена турбота не знімає втому повністю, але дає час зрозуміти, чи справляється сім’я, чи потрібна допомога збоку.
Небезпечні ситуації для літньої людини вдома
Забудькуватість і падіння вдома
Поки мама або батько сам ходить, пам’ятає про ліки й орієнтується в квартирі, догляд виглядає посильним. З провалами в пам’яті або труднощами при ходьбі звична квартира перестає бути безпечною, і рідні не встигають простежити за кожним кроком.
Небезпечні ситуації вдома повторюються, і умовляння бути обережнішим не рятують, тому що людина не пам’ятає або не в змозі.
- Уночі літня людина встає й не знаходить дорогу назад до ліжка, блукає темною квартирою й спотикається об пороги та килими.
- Батько забуває, чи випив ліки, і п’є вдруге, а подвійна доза таблеток від тиску або від цукру в крові небезпечніша за пропущену.
- Увімкнена плита або відкритий кран залишаються без нагляду, і забута на вогні каструля закінчується димом у квартирі.
- У коридорі й на кухні немає поручнів і опори, і мама падає на слизькій підлозі, а перелом стегна в літньому віці гоїться місяцями.
- Людина виходить із дому по хліб і не пам’ятає дорогу назад, адресу й телефон рідних.
Умовляння не рятують, тому що провали в пам’яті стирають учорашню розмову, а до вечора в людей із забудькуватістю ростуть тривога й плутанина, і вночі людина не впізнає власну квартиру. Сварити за забуту плиту марно, людина не пам’ятає, що вмикала вогонь.
Якщо небезпечні ситуації повторюються хоча б раз на тиждень, домашній догляд час переглядати. Рідні стараються не гірше, але безпека мами або батька важить більше за звичний уклад.
Як зробити квартиру безпечнішою, поки рішення не прийнято
Поки сім’я думає й обговорює, квартиру роблять безпечнішою. З нічником у коридорі й у спальні вночі не заблукати, а килими й пороги, об які спотикаються, прибирають. У коридорі й біля ліжка ставлять поручні, а на слизьку підлогу кладуть гумові килимки.
Таблетницю з відділеннями на кожен день і час доби рідні розкладають на тиждень уперед, і за порожнім відділенням видно, випито ліки чи ні. На плиту ставлять захист, який перекриває газ, а в кишеню куртки кладуть записку з адресою й телефоном рідних на випадок, якщо людина заблукає. За годинником із геолокацією рідні знаходять маму або батька, які пішли з дому й не пам’ятають дорогу.
Квартира стає безпечнішою, але нагляд цілодобово домашні пристосування не замінюють. Якщо мама або батько вже губилися на вулиці, падали вночі або плутали таблетки, сім’я повертається до розмови про допомогу збоку.
Як зрозуміти, що сім’ї час шукати допомогу
Рідні чекають біди й тільки після біди шукають допомогу, а зрозуміти, що домашній догляд більше не справляється, виходить раніше, за повсякденними дрібницями. Маму або батька не можна залишати самих довше пари годин, і рідні не знаходять, із ким залишити батьків на час роботи. Людина плутається в ліках, забуває, чи їла сьогодні, виходить із дому й губиться. Рідні не їдуть ні на одну ніч без тривоги за дім. Роздратування й провина ходять по колу.
Якщо збіглися два пункти, терміново нічого вирішувати не потрібно. Збіг означає, що час спокійно сісти всією сім’єю й обговорити, як перебудувати турботу і яка допомога підійде сім’ї.
Стаціонарний догляд за літніми людьми в пансіонаті
Допомога літній людині в пансіонаті
Стаціонарним доглядом називають догляд, при якому літня людина живе в пансіонаті постійно або тимчасово, а допомогу отримує цілодобово. Стаціонарний догляд за літніми людьми в Києві влаштований так, щоб людина жила у своєму ритмі, а допомогу отримувала там, де самій важко. Характер ніхто не переробляє і за чужим розкладом жити не змушує, допомагають із тим, що дається важко, а те, що мама або батько хоче й уміє робити сам, залишають за батьками.
Допомагають одягнутися, поїсти й пройти пансіонатом, спокійно й без поспіху, без відчуття, що людина комусь заважає. Співробітники стежать, щоб ліки були випиті вчасно, помічають, якщо самопочуття змінилося, і розповідають рідним і лікарю. Їжу готують з урахуванням віку та здоров’я, комусь м’яку, комусь без зайвої солі. Вдень літні люди займаються, спілкуються й гуляють, і ніхто не сидить цілими днями сам перед телевізором. Заняття й розмови з ровесниками тримають пам’ять і настрій у тонусі, а прогулянки на свіжому повітрі зберігають силу в ногах.
Ліки зберігаються в пансіонаті й видаються за призначенням лікаря, і питання про подвійну дозу або пропущену таблетку знімається. Якщо потрібен лікар, лікаря викликають або везуть людину в лікарню, а рідні знають про все, що відбувається і яке лікування призначене. Уночі співробітники теж поруч, і людина, яка прокинулася й не впізнала кімнату, не блукає в темряві сама.
Зв’язок із сім’єю не уривається. Рідні дзвонять, приїжджають і дізнаються, як минув день, а літню людину від рідних ніхто не закриває. Якщо мама або батько не справляється з телефоном, співробітники допомагають зателефонувати дітям або поговорити по відеозв’язку з онуками.
Як проходить день у пансіонаті
Уранці сніданок, хтось справляється сам, комусь допомагають. Вдень заняття, спілкування й прогулянки, в одних візит лікаря, в інших зустріч із рідними. Увечері вечеря, тихий час і сон.
Передбачуваний день заспокоює. Людина знає, що буде далі, не втрачає лік часу й менше тривожиться, і людям із провалами в пам’яті звичний порядок дня дає опору, на яку умовляння не здатні. Спілкування з ровесниками повертає інтерес до життя, а співробітники поруч цілодобово, і рідні спокійні за безпеку мами або батька.
Кому підходить стаціонарний догляд
Стаціонарний догляд підходить літній людині й сім’ї в п’яти становищах.
- Літній людині небезпечно залишатися самій удень, і вдома нікому бути поруч.
- Рідні працюють і не можуть забезпечити постійну присутність, а змінити одне одного рідним нікому.
- Удома немає умов для безпечної ходьби й догляду, вузькі двері, високі пороги й ванна без опори.
- Мама або батько самі втомилися від самотності й хочуть бути серед людей, розмовляти й займатися.
- Сім’я виснажена і потребує перепочинку, щоб відновити сили й стосунки.
Догляд буває не тільки постійним, а й тимчасовим, на місяць після лікарні, поки людина відновлюється, або на час відпустки рідних. Тимчасовий догляд показує, чи підходить пансіонат, без рішення назавжди в один день.
Як підготувати літню людину до переїзду в пансіонат
Знайомство з пансіонатом
Рішення про пансіонат рідко дається легко, і знайомство з пансіонатом до переїзду знімає страх невідомості і в рідних, і в самої літньої людини. Затишний пансіонат у Києві на лікарню з довгими коридорами не схожий, у домі домашній затишок, а на доглянутій території є місця для прогулянок.
Фотографії, книги й звичні речі людина привозить із собою, і речі з дому роблять кімнату своєю. Співробітники поруч цілодобово, і допомоги не доводиться чекати годинами. З рідними літня людина зв’язується в будь-який час, а приїжджати в гості рідним тільки раді.
Перший раз рідні приїжджають у пансіонат одні, без мами або батька, спокійно дивляться кімнати й спільні зали, знайомляться зі співробітниками, ставлять запитання й дізнаються, як улаштований день. З рішенням ніхто не поспішає, і після першої поїздки сім’я думає стільки, скільки потрібно. Маму або батька привозять на пробний візит уже потім, щоб мати чи батько самі відчули обстановку й познайомилися із сусідами, і після пробного візиту зрозуміло, підходить пансіонат чи ні. На зустрічі обговорюють здоров’я та звички, ліки й допомогу, які потрібні зараз, візити й зв’язок із сім’єю та документи для заселення.
Розмова з літньою людиною про переїзд
Розмову про пансіонат починають не з проблем, а з турботи. Замість слів «ми більше не справляємося» рідні кажуть «ми хочемо, щоб тобі було спокійніше й безпечніше». Говорять конкретно, без загальних обіцянок знайти варіант, розповідають, що подивилися пансіонат, що сподобалося, і пропонують з’їздити разом. Мамі або батькові потрібно відчувати, що думку батьків враховують і нічого не приховують.
Якщо мама або батько не хочуть чути про пансіонат, рідні не тиснуть. Починають із пробного візиту без зобов’язань, пропонують пожити в пансіонаті пару тижнів, а потім вирішити, і дають час звикнути до думки про переїзд. На звикання йде не одна розмова, і поспіх тільки додає тривоги.
Якщо мама або батько каже, що діти хочуть позбутися батьків, рідні не ображаються і не сперечаються, а пояснюють, що приїжджатимуть так само, а час разом стане спокійнішим, без поспіху й без вічної тривоги за плиту й ліки.
У розмові рідні уникають обіцянок, які не виконають, суперечок про те, хто більше втомився, і рішень без участі батьків, якщо мама або батько здатні брати участь в обговоренні. Візити й дзвінки брати й сестри розподіляють заздалегідь, тоді ніхто не відчуває себе відсторонено, а візити стають спільними, а не приводом для суперечок.
Перші тижні в пансіонаті
Речі для переїзду в пансіонат збирають так, щоб на новому місці було звично й зручно.
- Фотографії, книги, улюблений плед і дрібниці з дому роблять нову кімнату своєю й знімають тривогу перших днів, і знайомі речі навколо заспокоюють сильніше за слова.
- Зручний одяг на кожен день беруть із запасом, без тугих ґудзиків і блискавок, щоб одягатися було легко.
- Ліки, які людина п’є постійно, привозять із запасом і з призначенням лікаря, і співробітники дають ліки за схемою.
- Документи для оформлення готують заздалегідь, і список документів називають на першій зустрічі.
Перші дві-три тижні людина звикає до нових облич, звуків і порядку дня, і сум або розгубленість у перші дні зрозумілі. Рідні в перші тижні приїжджають частіше, дзвонять в один і той самий час і не обіцяють забрати додому завтра, якщо не збираються. Порожня обіцянка заважає звикнути.
Якщо в перші тижні мама або батько погано спить або відмовляється від їжі, співробітники розповідають рідним, і разом шукають, що заспокоює, улюблену музику, дзвінок онуків або звичну філіжанку з дому.
Приїжджають рідні в зручний час, попередивши заздалегідь, забирають маму або батька на прогулянку або на день додому, якщо здоров’я дозволяє, а співробітники розповідають, як минув день, що людина їла, як спала і що турбувало.
Через місяць-другий рідні помічають, що мама або батько стали спокійнішими, з’явилися спілкування, заняття й звичний порядок дня, а тривога залишитися самому надовго зникла. У самих рідних вивільняється час на роботу, дітей і сон, і візити проходять по-іншому, рідні приїжджають не переробляти справи, а побути разом.