Як розпізнати хворобу Паркінсона на ранній стадії: перші симптоми та ознаки

Найстрашніше в паркінсонізмі — у 25% випадків невролог не може визначити початок захворювання, тому сьогодні хвороба Паркінсона, без перебільшення «косить» людей різного віку, але найвразливіша група — це чоловіки та жінки після 50 років.

Що таке хвороба Паркінсона

Хвороба Паркінсона — це прогресуюче неврологічне захворювання, яке впливає на рухову функцію та викликає тремор, ригідність м’язів та проблеми з балансом та координацією. Хворобу викликає нестача нейромедіатора дофаміну у певних областях мозку.

Характеристика хвороби Паркінсона

Це невиліковне прогресуюче нейродегенеративне захворювання. Перебіг захворювання супроводжується масивною загибеллю нейронів головного мозку та порушенням рухової активності. Патологію можна діагностувати лише на середніх та завершальних стадіях.

Хвороба Паркінсона в першу чергу вражає людей похилого віку, чиї нейрони головного мозку помирають з природних причин. Але іноді це може статися й у людей віком до 50 років. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у всьому світі діагностовано понад 6 мільйонів випадків цього захворювання, і з кожним роком їхня кількість збільшується.

Крім вікових змін, причинами неврологічних порушень можуть бути:

1. Генетичний фактор (якщо у кількох старших родичів у сім’ї діагностовано хворобу Паркінсона).
2. Нестача вітаміну D, який необхідний для роботи мозку та нервової системи.
3. Перенесені інфекційні захворювання.
4. Пухлини, травми головного мозку, у тому числі «нешкідливі» струси мозку.

Хворі потребують постійного спостереження та кваліфікованої допомоги з боку медичних працівників.

Перші симптоми

До перших симптомів хвороби Паркінсона відносяться:

• порушення дрібної моторики;
• підвищена скутість рухів (гіпокінезія);
• симптоми тремору;
• ригідність — постійний м’язовий тонус.

На четвертій стадії погіршується рухова активність. Людина не здатна самостійно переміщатися на відносно великі відстані. На заключній, п’ятій стадії хворий змушений нерухомо сидіти в інвалідному візку, оскільки не може ні ходити, ні навіть стояти. Крім того, у нього вражені лицьові м’язи, через що йому важко жувати, ковтати їжу та говорити.

Люди із хворобою Паркінсона стають повністю інвалідами, лягаючи важким тягарем на родичів. І це страшна та жахлива ситуація, коли рідна людина змушена доживати своє століття таким чином. Але ми можемо прикрасити ситуацію.

Симптоми хвороби Паркінсона у людей похилого віку

Ключові симптоми включають тремор у стані спокою, уповільнення рухів, ригідність м’язів та проблеми з рівновагою. Також можуть виникнути незрозумілі симптоми, такі як зміни мови, проблеми зі сном, запор та депресія.

Симптоми паркінсонізму у молодих людей

Якщо хвороба Паркінсона починається віком від 20 до 40 років, її прогрес (без лікування) відбувається дуже швидко. Першими ознаками патології у молодих людей найчастіше є мимовільні скорочення м’язів плечей та стоп. Більше того, їх можна охарактеризувати просто як спочатку неприємні відчуття, потім як судоми.

Крім того, іноді хворий не розуміє, що скорочуються саме м’язи: у його поданні травмуються суглоби. Він починає використовувати мазі для лікування артриту, але це не тільки не допомагає, а й шкодить, оскільки біль проходить, але невродегенерація продовжує розвиватися.

У людей похилого віку захворювання починається і прогресує повільніше. Якщо захворювання розвивається після 60 років, від перших симптомів до встановлення діагнозу іноді минає 10 років. Це велика небезпека. Адже чим раніше буде виявлено захворювання та розпочато лікування, тим більше шансів, що можна буде вжити заходів щодо запобігання юридичній недієздатності пацієнта.

Найчастіше вікові порушення починаються із зміни ходи. Чоловіки починають швидше ходити, при цьому крок стає коротшим. Цю ходу часто називають «пригаючою». Самостійно поставити собі діагноз на підставі одного з цих симптомів неможливо.

Наприклад, уповільнена хода — не лише характерний симптом хвороби Паркінсона. Цей симптом часто виникає у пацієнтів із захворюванням кульшового суглоба. Тільки лікар може виявити справжню причину зміни ходи.

Ще однією особливістю хвороби Паркінсона у людей похилого віку є те, що хвороба «маскується» під інші захворювання: наприклад, ураження серцево-судинної системи. Але є відмінності. Наприклад, якщо говорити про артеріальний тиск, то у людей із хворобою Паркінсона артеріальний тиск частіше падає лише при стоянні чи ходьбі та стабілізується при відпочинку.

Ознаки хвороби Паркінсона у жінок

На початкових стадіях захворювання у жінок частіше, ніж у чоловіків, спостерігаються такі симптоми:

1. Напруга м’язів шиї, яку спочатку важко відрізнити (без спеціального обстеження) від ознак остеохондрозу та періартриту.
2. Зниження інтелекту.
3. Тяжка депресія. Наявність суїцидальних думок (особливо під час менопаузи).
4. В області плечей і шиї починають з’являтися значні болючі симптоми.
5. Проблеми з одяганням (проблеми із застібанням гудзиків, вивертанням рукавів навиворіт, просуванням голови через комір сорочки або сукні).

Крім труднощів з одяганням, можуть виникнути й інші побутові проблеми, але оскільки одягання одна із найпоширеніших видів поведінки, неврологи часто включають їх у обов’язкове обстеження виявлення ознак захворювання в жінок. Ця проблема може виникнути і у чоловіків, але на початкових стадіях захворювання вона виникає набагато рідше.

Особливості симптомів у чоловіків

У багатьох чоловіків хвороба Паркінсона від початку супроводжується проблемами сексуальної активності. Це пов’язано з тим, що ерекція перебуває під прямим контролем вегетативної системи.

Інша характеристика — проблеми з контролем рук під час ходьби. Якщо здорова людина при ходьбі інстинктивно згинає руку в лікті і часто розмахує нею (що важливо для ефективного руху та збереження енергії), то людині з хворобою Паркінсона для виконання цих рухів доводиться докладати великих зусиль.

Як і жінки, чоловіки із хворобою Паркінсона можуть відчувати погіршення емоційного здоров’я. Але замість того, щоб впасти в депресію, чоловіки стають надмірно агресивними та уразливими.

Немозкова патологія при Паркінсоні

У міру поступового погіршення стану пацієнта прогресують не лише неврологічні симптоми хвороби.

1. Починаються проблеми із шлунково-кишковим трактом та сечовидільною системою.
2. Підвищене потовиділення і слинотеча, в результаті чого шкіра і волосся стає жирнішим.
3. Проблеми зі сном, труднощі навіть з пересуванням у ліжку, що призводить до занепокоєння, уривчастого сну та безсоння.
4. З’являється схильність до самотності, літні добровільно йдуть з суспільства, стають дратівливими, стають схильні до простої та монотонної діяльності.

Багато в чому психічні розлади є результатом постійного почуття скутості та обмеженості рухів. Згодом, без підтримки близьких, у хворих може розвинутись клінічна депресія, суїцидальні нахили та істерія.

Хвороба Паркінсона — стадії

Сучасна медицина виділяє 5 основних стадій хвороби Паркінсона та два додаткові перехідні періоди, що відзначають прогресування захворювання після першої та другої стадії.

У кожного з них є свої особливості, які необхідно розуміти, щоб зрозуміти, як прогресує хвороба Паркінсона в похилому віці:

1. На стадії 0 захворювання тільки почалося, але кількість дофаміну поступово знижується, але визначити це практично неможливо, оскільки фізичні симптоми відсутні.
2. Етап 1. В одній кінцівці починає з’являтися слабкий асиметричний тремор. Виникає скутість. Рухи стають повільнішими, ніж зазвичай, і людина починає почуватися трохи скутою. Тремор рук зазвичай виникає лише під час фізичної чи емоційної діяльності.
3. Етап 2. Тремтіння посилюється, поступово поширюється на другу руку та обличчя.
4. Третій етап. Посилення тремору та проблеми з просторовою координацією та орієнтацією. Одна людина вже не може працювати, але здатна самостійно справлятися з більшістю побутових потреб.
5. Етап 4. Підвищена дезорієнтація. Хворі можуть пересуватися лише на короткі відстані, часто втрачають рівновагу та схильні до серйозних травм у разі падіння. Вимагають цілодобового нагляду та догляду.
6. Етап 5. Людина втрачає здатність діяти самостійно. Хворий або лежить, або пересувається в інвалідному візку. Навіть міняти позу, лежачи в ліжку, стає важко. Активно відбувається інтелектуальна деградація. Втрата здатності чітко говорити та ковтати.

Якщо людина похилого віку, має безліч супутніх захворювань, фізично слабка або нехтує лікуванням і профілактикою, призначеними лікарями, перехід від однієї стадії до іншої може статися швидко. З огляду на ці особливості лікарі класифікують швидкість прогресування хвороби Паркінсона наступними класами.

1. Свіфт. Стан швидко погіршується, усі п’ять стадій хворий проходить приблизно за 2 роки.
2. Помірний. Перехід займає від 2 до 5 років, залежно від супутнього догляду.
3. Повільний розвиток Паркінсона. Людина знаходиться в одній стадії від 5 років і більше.

Сучасна медицина пропонує безліч методів, що дозволяють суттєво уповільнити перебіг хвороби Паркінсона навіть у глибокій старості. За дотримання всіх рекомендацій лікаря пацієнти можуть жити з подібним діагнозом десятиліттями, зберігаючи якість життя. У наших центрах «Пансіонат UA» ми використовуємо останні розробки невропатологів для зупинки хвороби, в план реабілітації входить кінезітерапія, робота з психологом, фізіотерапія, ментальна терапія та ін.

Чи існує лікування хвороби Паркінсона

Хоча хворобу Паркінсона неможливо повністю вилікувати, існує безліч способів боротьби з симптомами, включаючи медикаментозне лікування, фізіотерапію, реабілітацію та, в деяких випадках, хірургічне втручання. Сьогодні лікарі спромоглися розробити ефективні фармацевтичні підходи до лікування симптомів. На жаль, медикаментозна терапія не допомагає подолати патологічні причини, але дає змогу суттєво полегшити прояви, зменшити ускладнення, продовжити тривалість життя хворого.

Якщо захворювання розвивається віком від 40 до 65 років, пацієнт може прожити близько 20 років. Якщо захворювання буде виявлено у більш ранньому віці, очікувана тривалість життя збільшиться приблизно на 40 років.

Головне, дуже важливо вчасно поставити повний діагноз і розпочати лікування під наглядом досвідченого невролога чи нейрохірурга. Деякі пацієнти з ІІІ стадією захворювання після своєчасного початку лікування можуть повернутися до робіт, що потребують фізичної та інтелектуальної активності.

Для лікування захворювання найкраще використовувати нейрохірургічні методи або поєднувати медикаментозне лікування з фізіотерапією, особливо гіпобаричною оксигенацією (операція у барокамері), масажем.

Операція при хворобі Паркінсона

Хірургічне втручання також використовується для лікування хвороб Паркінсона з 1950-х років. При цьому значних змін зазнала і кваліфікація нейрохірургів. Спочатку метою операції було руйнування шляхів до таламусу. На жаль, результати таких операцій часто є незадовільними і мають безліч побічних ефектів.

Більш просунуті методи , нейропротезування (нервові імплантати) або встановлення нейростимулятора. Людині запроваджують спеціальний імплантат. Він активує нервові клітини мозку, покращуючи здатність мозку обробляти інформацію та контролювати рух.

Після операції може знадобитися подальше підтримуюче лікування, але кількість ліків, необхідних пацієнтові, значно скорочується. Після операції тремор значно зменшився, а рівновага та здатність концентруватися покращується.

Медичне лікування

Сучасна фармакотерапія ґрунтується на застосуванні препаратів наступних категорій:

1. Блокатори моноаміноксидази-В та катехол-О-метилтрансферази. Завдяки їм створюються бар’єри для руйнування гормону дофаміну.
2. Активатори дофамінових рецепторів (стимулятори).
3. Препарати, що інгібують дію периферичної декарбоксилази L-амінокислот (інгібітори).
4. Блокатори дії холіну та його аналогів (такі препарати безпосередньо впливають на механізм передачі нервових імпульсів).
5. Амантадин — препарат, що підвищує чутливість множини рецепторів.

Вибір методу лікування хвороби Паркінсона залежить від стадії захворювання. Якщо на першій стадії основна увага приділяється стимуляторам дофамінових рецепторів, то на п’ятій стадії лікування має бути максимально комплексним і не може бути відокремлено від інгібіторів периферичної декарбоксилази.

Діагностика хвороби Паркінсона

Хвороба Паркінсона — це одне з небагатьох захворювань, яке можна діагностувати дистанційно, особливо за допомогою детальних фотографій захворювання. Однак рання діагностика хвороби Паркінсона утруднена.

Рання та точна діагностика захворювання важлива для розробки найкращої стратегії лікування та підтримання високої якості життя якомога довше. Насправді хворобу Паркінсона можна недооцінювати чи переоцінювати. Найточніший діагноз зможе поставити невролог, що спеціалізується на рухових розладах.

Початкова оцінка ґрунтується на зборі анамнезу, неврологічному обстеженні та використанні спеціальних тестів для оцінки симптомів. Неврологічне обстеження включає оцінку координації, ходьби та дрібної моторики, а також оцінку нейропсихологічного статусу.

Без простих діагностичних тестів близько 25% діагнозів хвороби Паркінсона виявляються невірними. Хвороба Паркінсона починається з невеликої кількості помітних симптомів, тому багато лікарів, які не мають досвіду роботи з руховими розладами, не можуть поставити точний діагноз.

Правда в тому, що навіть кращі неврологи припускаються помилок. Якщо лікар не має конкретного досвіду в цій галузі, слід проконсультуватися з фахівцем з рухових розладів. Хороший невролог зрозуміє ваш стан, щоб підтвердити або спростувати діагноз.

Наші адреси у Києві

pansionuk@gmail.com

+380733500304

Пансіонат для людей похилого віку «Пансіонат UA»: м. Київ, вул. Сирецько-Садова, 65

Будинок для людей похилого віку «Пансіонат UA»: м. Київ, вул. Фрометівська, 2